Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

Коротка довідкова інформація про історію та сьогодення міста Боярки

Місто Боярка отримало свою назву від колишнього однойменного села й об`єднало землі одразу трьох сіл – власне Боярки, а також старовинної Будаївки і відносно молодої Тарасівки.

Територія Боярки-Будаївки-Тарасівки та околиць була заселена з часів сивої давнини. Поблизу міста виявлено поселення пізьньотрипільської культури (ІІІ тисячоліття до н.е.), кургани та поселення епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.), кургани скіфських часів (VI ст. до н.е.), посуд зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е.), слов’янські поселення з часів існування Київської Русі. Територія нинішньої Боярки та її околиць була вкрита суцільними дрімучими лісами, про що свідчить наявність тут грунтів лісового походжння.

Свято-Михайлівський храм у Боярці

Пагорб, на якому стоїть Свято-Михайлівська церква, в часи Київської Русі був невеликим слов’янським городищем-фортецею, яке з усіх сторін омивалося водою. Вчені вважають, що цей пагорб штучного походження. Боярське городище охороняється як історична пам’ятка.

Перша згадка про село Будаївка в історичних докуметах з’являється на початку ХУІ ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща.

На початку 17 ст. Будаївка належала магнату Корецькому, який жив у Білогороді (нині село Білогородка). Корецькі були православні литовські феодали, які згодом пристали до унії.

Мешканці Будаївки брали активну участь у козацько-селянських повстаннях проти польських магнатів та уніатства, зокрема у національно-визвольній війні під проводом славетного гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького.

Згідно Андрусівського перемир’я укладеного між Росією та Польшею, у 1667 році село перейшло до Росії. Спочатку ним володів Київський Михайлівський монастир, а потім – Києво-Печерська Лавра. Після секуляризації монастирських земель, Будаївка стала державним селом. З 1845 року воно входило до складу Білогородської волості Київського повіту.

У зв’язку з будівництвом у 1868 році залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка (22 км від Києва). Назву вона дістала від сусіднього села, яке з 1926р. перейменували з Боярки на Тарасівку.

Залізнична станція Боярка (фото початку XX ст.)

Біля станції Боярка почало зростати нове дачне селище, яке невдовзі злилося з с.Будаївка. З 80-х років ХІХ ст. ця місцевість стала відомою як лікувально-кліматичний курорт для хворих на легені.

Про Будаївку 19 ст. зберігся запис Л.Похилевича, ймовірно зроблений у 1887 році. Він пише про Будаївку, яка ще донедавна належала до Боярського приходу, потім стала самостійним приходом, нині ж, після відкриття Києво-Одеської залізниці і відведення лісовим відомством в 1881 році близько ста ділянок при станціх для продажу приватним особам,- не можна трактувати інакше, як примістя Києва. Примістя Києва – “тому, що не тільки включає багаточисельне різного роду і різної віри населення…, не лише служить резиденцією адміністративної влади, але й примістя це вже обзавелося лавками, складами, тракторами…, розкішними будовами з садами і квітниками, навіть літнім театром”.

Дача у Боярці (фото початку XX ст.)

Дачна Боярка швидко стала улюбленим місцем відпочинку київської знаті та інтелігенції. Тут відпочивали і лікувались такі відомі письменники як Б.Д.Грінченко, Леся Українка, В.І.Самійленко (помер 12 серпня 1921 року і похований біля боярської церкви), С.Я.Надсон, Шолом-Алейхем, знаменитий композитор М.В.Лисенко, художник М.К.Пимоненко, артистка М.К.Заньковецька та багато інших видатних діячів науки і культури.

Стара Боярка. Фото зі старої пистівки

У 1885р. коштом селян-власників Марком і Гнатом Гирявцевими за допомогою односельчан була збудована Свято-Михайлівська церква (дерев’яна). З побудовою залізниці Київ-Фастів населення Будаївки зростає. Виникає необхідність у будівництві більшої церкви. У 1901р. поруч із старою церквою будується нині діюча церква. 25 вересня 1901р. вона освячується Преосвященним Сергієм Єпископом Уманським. Престольний день – 8 листопада в ім’я Архистратига Михайла. Стара ж церква в роки Радянської влади використовувалась як склад під зерно, а потім і геть була зруйнована.

З 1921 по 1927рр. – Боярка-Будаївка є центром Будаївської волості Київського повіту. У 1926 році до території Будаївки включили поселення навколо станції Боярка. Деякий час селище носило назву Боярка-Будаївка. У 1938 році назву скоротили – поселення віднесли до категорії селищ міського типу й стали називати просто Бояркою. У 1927 році Боярка-Будаївка входить до складу Київського району, який у 1944 році був перейменований у Києво-Святошинський.

У 30-х роках почалось будівництво лінії Київського укріпленого району (КУР) довжиною 55 км, що проходив повз Боярку. Згодом, у 1939 році після воз’єднання західних земель з УРСР, вона була законсервована. Але вже на третій день війни командуючий Південно-Західним фронтом генерал Кирпонос М.П. дав директиву про формування частин КУР. 8 липня будівництво I лінії, яка проходила через населені пункти Бірки- Білогородку-Боярку-Віту Поштову, було завершено.

Цілих два місяці точилися бої на території нашого району під час Великої вітчизняної війни. Бояркою німецько-фашистські війська заволоділи 1 серпня 1941 року. Окупація тривала до 5 листопада 1943 року – саме в цей день Боярку звільнили наступаючі частини радянської армії.

У 1947 році поряд з містом було прокладено магістральний газопровід Дашава-Київ і збудовано компресорну станцію. Біля неї почалося будівництво селища газовиків. А з 1955 року вся територія між цим селищем і Бояркою була відведена під індивідуальну забудову.

Боярка

Значно виросло місто наприкінці минулого століття. В той час було побудовано і введено в дію машинобудівний завод “Іскра”; сучасні багатоповерхові житлові будинки (загальною площею понад 620 тис. кв.м.); середню загальноосвітню школу №5; районну класичну гімназію; центр творчості дітей та молоді “Оберіг”; міську бібліотеку; районний Будинок урочистих подій; поліклініку та новий лікувальний корпус районної лікарні; обласну дитячу лікарню; спортивний зал; басейн “Прометей”; автоматичну телефону станцію; відділення зв’язку №4; аптеку №5.

Вид на Боярку з залізничного мосту

Зараз у місті розташовано понад 40 об’єктів загальнодержавного, обласного і районного значення. Фінансування та утримання міста здійснюється відповідно з державного, обласного, районного і міського бюджетів. Основними виробничими підприємствами міста є: Боярське лінійне управління магістральних газопроводів; ВАТ “Іскра”; ВАТ “Арксі”; ЗАТ Боярська швейна фабрика”Мальва”; Боярська лісодослідна станція; ТОВ “Силует” та інші.

Сосновий ліс у Боярці

Вигідне місцезнаходження Боярки в півколі великих зелених масивів обумовлює сприятливий мікроклімат місцевості для розташування тут багатьох курортно-оздоровчих та лікувальних закладів загальнодержавного, обласного та районного значення. Серед них дитячий санаторій “Барвінок”, обласна дитяча лікарня; обласний Будинок дитини, будинок відпочинку УТОС; центральна районна лікарня, обласна тублікарня.

Сучасна Боярка – це впорядковане місто районного рівня з населенням понад 30 тис. мешканців та з територією, загальна площа якої становить понад 1300 гектарів.

Боярка. Служба Божа

У нашому місті є кілька православних громад та 4 православних приходів Києво-Святошинського благочиння Київської єпархії Української Православної Церкви – при храмі Винесення Чесних Древ Хреста Господнього (на території Боярського лісництва), при Свято-Михайлівському храмі (храмі Архистратига Михаїла), при Свято-Покровському храмі та при Свято-Миколаївському храмі (на території Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна).

Довідку підготовано за матеріалами Боярського краєзнавчого музею