Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

Різдво Пресвятої Богородиці. «Ми іменуємо Її Матір’ю Церкви, Матір’ю всіх віруючих»

21. 09. 2013

Різдво Пресвятої Богородиці

Сьогодні велике дванадесяте свято, одне з 12-ти найбільших свят, що відзначаються в Православній Церкві, — Різдво Пресвятої Богородиці. Ми згадуємо подію більш ніж 2000-річної давнини, коли в сім’ї благочестивих батьків Іоакима та Анни, які жили в Іудеї, народилося немовля, що отримало ім’я Марія. І ми знаємо, що саме цьому немовляті судилося стати посередником між Богом і людьми в здійсненні таємниці втілення Сина Божого — народження Господа нашого Ісуса Христа. Саме від Діви Марії Господь отримав людську природу, людський розум, людську волю, людські почуття і був подібний до нас у всьому, крім гріха.

Ми згадуємо Пречисту Діву саме тому, що Вона більше всіх, як ніхто інший, як ні один святий, як ні один ангел чи архангел, послужила нашому спасінню. Знаємо, що і нині Цариця Небесна перебуває в Божому Царстві разом із Сином Своїм і Господом нашим. До Неї ми підносимо свої молитви, і Вона, послуживши спасінню всього людського роду, особливим чином сприймає нашу молитву і, стоячи перед Сином Своїм і Богом нашим, просить за нас. Саме тому ми іменуємо Її Матір’ю Церкви, Матір’ю всіх віруючих. Матір чує прохання своїх дітей як жодна інша істота у світі; так і Цариця Небесна чує наші молитви.

Щоразу, коли ми звершуємо пам’ять Пресвятої Богородиці, за Божественною літургією читається Євангеліє від Луки, де розповідається про те, як Господь відвідав будинок Марфи і Марії (Лк. 10:38-42). Віруючі люди знають майже напам’ять цей уривок, тому що його дуже часто читають у Церкві. Там розповідається про те, як Господь, прийшовши до будинку Марфи і Марії, двох сестер, почав говорити, і говорив Він, звичайно, те, що було вкрай необхідним для життя людей, адже кожне Його слово несло в собі величезну духовну силу, що перетворює людину. Марія, молодша сестра, сіла біля Його ніг і слухала слова Спасителя, а Марфа, яка готувала обід і поралася, обурилась на неї і сказала Господу: «Скажи їй, щоб вона мені допомогла». На це Господь відповів словами, які мають величезне значення для розуміння того, що є головною цінністю в людському житті. Він сказав: «Марфо, Марфо, ти метушишся й піклуєшся багато про що, але тільки одне необхідно. Марія ж благу частину обрала, і це не відніметься від неї».

Чи була поганою Марфа? Ні, вона була дуже хорошою. Вона була чудовою господинею, велелюбною, гостинною жінкою, і свою любов до Спасителя висловлювала так, як ми часто висловлюємо любов, почуття дружби або повагу до інших людей: ми готуємо святкову трапезу, ми прибираємо своє житло, ми метушимося й піклуємося багато про що. І тому Господь не осудив Марфу. Він не сказав: «Чому ти не сидиш поруч із Марією і не слухаєш Мене? Не потрібно Мені ніякого обіду, не потрібно Мені ніякої гостинності». Не сказав так Господь. Але Він сказав, що є єдине на потребу людини — те, що перевищує будь-яку іншу потребу. Це те, що Він говорив Марії, і тому в порівнянні з Марфою Марія обрала благу частину. Вона віддала себе повністю, всю свою увагу і сили, слуханню того, що говорив їй Господь Ісус Христос.

Господь не протиставив Марію Марфі і — ще раз потрібно сказати — не засудив Марфу. Але Він сказав про те, що є найголовнішим для людей. Те ж саме можна застосувати до всього нашого життя, до всього роду людського. Ми, звичайно, метушимося, ми піклуємося багато про що — практично все наше життя зайняте цією суєтою і цією турботою про хліб насущний, про устрій матеріального життя. Ми прагнемо зробити якомога більше, щоб життя стало кращим; ми будуємо дороги, мости, ремонтуємо будівлі. Ми що, погано робимо? Ні, ми не робимо погано — ми діємо правильно, так само, як правильно діяла Марфа, яка готувала обід і виявляла гостинність до Спасителя. У якому ж сенсі вся наша робота, все наше життя звертається не до тих цілей, які Бог нам визначив? Це відбувається тоді, коли ми дбаємо тільки про зовнішнє улаштування життя. Коли ми робимо тільки те, що робила Марфа, і не робимо того, що робила Марія, коли ми не тільки половину або чверть, але й соту частину свого часу не присвячуємо Богові, проникненню в Його думки, в Його слова, вибудовуванню свого внутрішнього духовного життя згідно з Божественними пріоритетами, — ось тоді ми припускаємося страшної, непоправної помилки, і вся наша зовнішня робота з улаштування життя стає просто суєтою, тому що немає спрямованості до вічних, незмінних і найвеличніших цінностей, без яких людське життя не відбудеться.

Старше й середнє покоління, та й деякі молоді люди, хоча, можливо, погано, пам’ятають часи, коли в країні нашій заборонялося молитися, заборонялося читати або слухати слово Боже. Тоді мало хто думав про те, що є єдине на потребу, тоді все було звернено на улаштування зовнішніх умов життя. Ми хотіли побудувати могутню державу й справедливе суспільство. На це були кинуті всі сили людей; тисячі й тисячі загинули, здійснюючи цю мрію. Проте повною мірою цю мрію ми так і не здійснили, ми не досягли тих цілей, які ставили, і багато поколінь, віддавши всі свої сили, не побачили навіть незначної частки того, що вони хотіли б побачити.

Ось цей досвід побудови багатого й справедливого суспільства при забутті єдиного на потребу вчить нас, сучасних людей, того, як ми повинні жити і працювати. Ми дійсно повинні добре працювати, щоб жити краще; ми повинні бути більш дисциплінованими, більш цілеспрямованими, більш працьовитими. Ми повинні позбавлятися від наших пороків, які заважають нам працювати так, як працюють деякі з наших сусідів, — це особливо відчувається тут, на сході Росії. Нам належить багато чого зробити, у тому числі щодо розбудови Приморського краю. Але якщо, творячи зовнішнє благополуччя, ми забудемо про найголовніше — забудемо про віру, про Бога, забудемо про великі моральні цінності, які підтримують людину і визначають її людську сутність, — тоді ми не досягнемо поставлених цілей. Навіть створивши благополучніші зовнішні умови, ми не матимемо повноти життя, тому що повнота життя — в Богові.

«Марія благу частину обрала, і це не відніметься від неї». Ці слова повинні глибоко увійти в нашу свідомість, і якщо ми будемо поєднувати духовне й матеріальне, віру й працю, ми дійсно станемо великим народом, сильною державою, справедливим суспільством. Про це ми молимося, про це ми думаємо, до цього спрямовуємося. […] І якщо матимемо в серці міцну віру, якщо вибудовуватимемо своє життя згідно з Божим законом, то наша праця із зовнішнього облаштування життя буде благословенна Богом, і ми досягнемо цілей, які ми перед собою ставимо. І нехай допоможе нам всім Господь іти саме таким шляхом, і тоді ім’я Боже буде прославлятися в наших словах, думках, справах, але, найголовніше, — у перетворених душах наших, що набули сили від зіткнення з Божественною мудрістю і Божественною благодаттю. Амінь.

З проповіді Святішого Патріарха Кирила
в свято Різдва Пресвятої Богородиці, 2011р.


 

Додати в соціальні мережі


Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community News2.ru Korica Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru МоёМесто.ru

Автопідбір публікацій за темою



Сусідні публікації