Православна Боярка

З нагоди дня пам`яті святителя Миколая, архієпископа Мір Лікийських, чудотворця, щиро вітаємо начальника Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, офіцерів, викладачів, вихователів, ліцеїстів, всіх працівників ліцею, прихожан та гостей Свято-Миколаївського храму, всіх православних християн з призиванням Благодаті Божої та покрова Божої Матері.

Настоятель Свято-Миколаївського храму
протоієрей Валерій
та парафіяльна рада храму

- Галино Володимирівно, про долю дітей-сиріт зараз говорять багато. Та, на жаль, мало хто знає, як живуть ці діти, які проблеми у тих, хто їх виховує. Розкажіть, будь ласка, про ваш дитячий будинок.

- Нашому дитячому будинку скоро виповниться шість років, його засновник — районна державна адміністрація. Спочатку у нас було сорок три дитини. Сьогодні ми можемо прийняти до шістдесяти п’яти дітей. Вік наших вихованців — від трьох до вісімнадцяти років. Ми намагаємось створити для дітей гарні умови проживання, харчування, організувати літні оздоровчі поїздки. Залучили до цієї роботи українські та міжнародні благодійні фонди. Спочатку було важко, але яку радість відчуваєш, коли вдається змінити життя дітей на краще. Та кожен день, кожен рік роботи переконує нас, що проблема сирітства в Україні є глобальною. Одні діти приходять, інші залишають дитячий будинок після всиновлення. Коли приходять нові вихованці, всі проблеми повторюються. Я і мої колеги давно зрозуміли, що для дитячого будинку не підходить ні шкільна система виховання, ні та, що застосовується в інтернатах. Наприклад, школярі певний час перебувають під контролем вчителів, потім, повертаючись додому, іноді повністю змінюють свою поведінку. В інтернаті ситуація інша. Діти знаходяться у певному ізольованому від навколишнього життя середовищі. У нашому випадку ми маємо щось середнє між школою та інтернатом, ми просто повинні дати дітям і родинне тепло, і готувати їх до дорослого життя.

- Яка доля чекає ваших вихованців, коли вони залишають дитячий будинок?

- Після закінчення школи вони отримують направлення на навчання, там перебувають на повному державному утриманні. Тобто їх навчання, проживання, харчування забезпечує державна соціальна служба. Після закінчення навчання вона дбає про дальше працевлаштування цих дітей. У багатьох випадках за ними є закріплене майно, залишене їм у спадок. Тут державні органи все чітко контролюють. Наші діти знаходять собі роботу і таким чином облаштовуються в житті. Хоча їм це зробити важче, ніж ровесникам, які мають батьківське піклування. Іноді долі наших вихованців складаються неочікувано для нас. Наприклад, коли ми створювали домашню церкву, то не могли навіть подумати, що троє наших дівчат будуть навчатися в духовному закладі. Одна дівчинка вже закінчила навчання, а дві ще навчаються в Одеській духовній семінарії на відділенні золотошвей.

- Коли ви почали співпрацювати з церквою? Які це дало результати?

- Коли ми подорожували по святих місцях Києва, Почаєва, то побачили, який це має вплив на дитячі душі. Тоді у нас виникла ідея створення при дитячому будинку домової церкви. Тепер ви можете її побачити, вона названа на честь введення в храм Пресвятої Богородиці. Ми із нашим священиком отцем Миколаєм Макаром співпрацюємо вже три роки. Приїжджає він до нас кожної середи, знає кожну дитину, кожне дитяче серце. Нам, вихователям, діти про свої проблеми не розкажуть, а на сповіді отцю Миколаю розкажуть. Результати просто вражаючі. Діти стають іншими. Крім того, у нас проходять уроки з основ християнської моралі. На мою думку, потрібно, щоб у кожному дитячому будинку була домова церква, потрібен священик, який духовно буде виховувати, наставляти дітей.

- Давайте перейдемо від проблем духовних до матеріальних. Чи вистачає на утримання дітей тих коштів, які виділяє держава?

- Ми фінансуємося з районного бюджету. На місяць для утримання однієї дитини виділяється приблизно сімсот гривень. Але врахуйте, що в цю суму входить оплата енергоносіїв, харчування, заробітна плата персоналу. Залишається на канцтовари, взуття, засоби гігієни та ще якісь дрібниці. Звичайно, умови життя дітей потрібно покращувати.

- У зв’язку з цим, як ви ставитесь до ідей реформування дитячих будинків?

- Проблема, я вважаю, не у реформуванні певних виховних закладів, а в тому, щоб запобігти появі сиріт при живих батьках. Потрібно створити сприятливі умови для існування молодих сімей, забезпечити батьків роботою, допомогти вирішити проблему житла. А якщо трапилась біда і батьки порушують права дітей, вони повинні нести за це відповідальність. На жаль, буває, що вони навіть на суд щодо позбавлення їх батьківських прав не приходять. Їм взагалі байдуже. А скільки є батьків, що навмисно виписують дітей з житлової площі, щоб потім вони не претендували на спадщину.

- А яка ситуація у вашому дитячому будинку зі всиновленням дітей?

- З 2001 по 2005 рік у нас всиновлена двадцять одна дитина. І тут теж є проблеми: буває, що дитину всиновлюють, а через певний час повертають у дитячий будинок. Причини можуть бути різні: і відсутність відповідальності за всиновлення, і труднощі у вихованні, і інше. Був випадок, коли батьки всиновили хлопчика, а через п’ять років привели назад. Іншого разу дівчинка прожила в сім’ї вісім років, і теж батьки вирішили розірвати всиновлення. Після пережитого у дітей дуже важко відновити психічну рівновагу. Я вважаю, що це просто жорстока безвідповідальність дорослих. До речі, іноземці частіше всиновлюють наших дітей, а проблем виникає менше. Так, ми кожний рік стараємося відправляти дітей на оздоровлення за кордон. Один наш вихованець потрапив до заможної італійської сім’ї. Через рік вони приїхали з бажанням всиновити цього хлопчика. Зараз йому вже дев’ятнадцять. Кожного року він зі своїми новими батьками до нас приїжджає. Всиновлення стало для нього дорогою у майбутнє. Хотілося, щоб такої щасливої долі дочекалися інші наші вихованці.

Розмову вів Володимир Мандзюк
Місія Української Православної Церкви
соціальної допомоги дітям
(офіційний сайт Місії - http://mission.kiev.ua) 

Наприкінці жовтня Боярку відвідав Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України.

Блаженіший відслужив молебен у Свято-Миколаївській церкві, звернувся з добрим пастирським словом до офіцерів, викладачів та учнів Військового ліцею імені Ивана Богуна, подарував присутнім на молебні ікони з образом святителя Миколая Чудотворця, дав своє благословіння на вірне та сумлінне служіння Богові, Батьківщині, ближнім.

Того ж дня Блаженніший Володимир відвідав Боярський дитячий будинок “Малятко”, де здійснив Таїнство Хрещення, та мав добру пастирську бесіду з дітьми та вихователями.

[Читати далі →]

“Кровоточивою раною продовжує виснажувати Церкву розкол. Ми важко переживаємо цю трагедію і всіляко прагнемо до єдності. Ми до всіх людей ставимося з любов’ю, як заповідав нам Господь, і до друзів, і до недругів, і навіть до розкольників. Ми дуже сподіваємося на об’єднання. Шлях до єдності тільки один - через строге слідування Переданню і канонам Церкви” (з Різдвяного Послання Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Володимира (2000/2001).

[Читати далі →]

Верую во единого Бога Отца, Вседержителя,
Творца небу и земли,
видимым же всем и невидимым.
И во единого Господа Иисуса Христа,
Сына Божия, единородного,
Иже от Отца рожденного прежде всех век,
Света от Света, Бога истинна от Бога истинна,
рожденна, не сотворенна, единосущна Отцу,
Имже вся быша;
нас ради человек, и нашего ради спасения
сшедшего с небес,
и воплотившегося от Духа Свята и Марии Девы,
и вочеловечшася;
распятого же за ны при Понтийстем Пилате,
и страдавша, и погребенна;
и воскресшего в третий день по писанием;
и восшедшего на небеса, и седяща одесную Отца;
и паки грядущего со славою судити
живым и мертвым,
Его же царствию не будет конца.
И в Духа Святого, Господа животворящего,
Иже от Отца исходящего,
Иже со Отцем и Сыном спокланяема и сславима,
глаголавшего пророки.
Во едину Святую,
Соборную и Апостольскую Церковь.
Исповедуем едино крещение во оставление грехов.
Чаем воскресения мертвых
и жизни будущего века.
Аминь.

Українська Православна Церква (УПЦ) — самостійна і незалежна в управлінні частина Московського Патрiархату. Єпархiї УПЦ знаходяться на територiї України.

Ухваленням Архiєрейського Собору РПЦ 25—27 жовтня 1990 року, у вiдповiдь на звертання українського єпископату до Святiшого Патрiарха Московського i всiєї Русi Алексiя II i всього єпископату РПЦ, Українськiй Православнiй Церквi надана незалежнiсть i самостiйнiсть в управлiннi.

Українська Православна Церква — правонаступниця давньої Київської митрополiї та Українського екзархату РПЦ.

Самостiйнiсть та незалежнiсть УПЦ в управлiннi поширюється на канонiчну, богослужебну, господарську, фiнансову, духовно-освiтню сфери внутрiшнього життя її єпархiй. Соборний та молитовно-канонiчний зв’зок УПЦ зi Вселенським Православ’ям являє членство Предстоятеля УПЦ у Священному Синодi РПЦ та участь українського єпископату в Архiєрейських та Помiсних Соборах РПЦ.

Знаком перебування УПЦ у благодатному лонi Вселенського Православ’я є уставне пiднесення iменi Предстоятеля РПЦ за богослужiннями й благословення Святiшим Патрiархом новообраного Предстоятеля УПЦ. Вiдповiдно український єпископат, виявляючи принцип соборностi (кафолiчностi) Церкви Христової, бере участь у виборах Святiшого Патрiарха Московського i всiєї Русi, а Предстоятель УПЦ — в обрядi настолування Предстоятеля РПЦ. Реальнi права та канонiчний статус УПЦ фактично наближають її до повноти прав i статусу Помiсної Церкви без формального визначення останнього Помiсним Собором РПЦ.

Предстоятель УПЦ — митрополит Київський i всiєї України з титулом “Блаженнiйший”. Канонiчний статус УПЦ та її Предстоятеля визнанi главами Помiсних автокефальних православних церков. Резиденцiя Предстоятеля УПЦ — Києво-Печерська Успенська лавра. Предстоятель УПЦ з 1992 року — Блаженнiйший Володимир (Сабодан), митрополит Київський i всiєї України.

Священний Синод УПЦ засновує й скасовує єпархiї в межах України, духовнi школи, обирає кандидатiв на вiльнi єпископськi кафедри, благословляє вiдкриття монастирiв, обговорює й вирiшує усi iншi питання внутрiшнього життя УПЦ у перiод мiж Архiєрейськими Соборами УПЦ.

Архiєрейський Собор УПЦ, згiдно зi Статутом про управлiння УПЦ, є вищим органом соборного управлiння. Архiєрейський Собор УПЦ самостiйно й незалежно обирає Предстоятеля УПЦ — митрополита Київського i всiєї України.

В УПЦ перiодично збирається Всеукраїнський Церковний Собор (помiсний) за участю єпископату, представникiв духовенства, ченцiв та мирян УПЦ для обговорення найважливiших питань внутрiшнього життя УПЦ.

Схiдне Православ’я — 1000-лiтня традицiйна релiгiя українського народу. Українська Православна Церква — найбiльша православна община в Українi: вона нараховує 35 мiльйонiв хрещених християн. У складi УПЦ — 35 єпархiй, 39 архiєреєв, 10000 парафій, 160 монастирів, духовна академiя (Київ, Києво- Печерська лавра), 5 семiнарiй, 22 духовнi училища.

Найбільшi монастирi: Свято-Успенська Києво-Печерська лавра, Свято-Успенська Почаївська лавра. Це загальноправославнi християнськi святинi та мiсця масового паломництва.

Українська Православна Церква — Церква-мучениця: сотнi тисяч християн постраждали в результатi репресiй з боку богоборчої влади в СРСР, тисячi священнослужителiв, ченцiв i мирян були розстрiлянi, засланi до сибiрських таборiв. Серед них — перший священномученик в Руськiй Церквi митрополит Київський Володимир (Богоявленський), вбитий бiльшовиками в 1918 роцi. Було зруйновано багато храмiв, монастирiв, заборонена церковна благодiйнiсть.

Зараз УПЦ повертаються храми, монастирi та майно, ранiше нацiоналiзоване державою. Вiдновлюється соцiальна дияконiя УПЦ: церковнопарафiяльнi школи, лiкарнi, молодiжнi органiзацiї та рухи, догляд за старими та iнвалiдами, допомога бiдним тощо.

На канонiчнiй територiї УПЦ дiють двi локальнi, невизнанi Помiсними Православними Церквами, нацiоналiстично орiєнтованi розкольницькi юрисдикцiї (УПЦ-КП i УАПЦ). Бiльша частина їх парафiй розташована в захiдних областях України (Галичина, Волинь), якi iсторично входили до складу Речi Посполитої (Польща). На цих же територiях дiє Українська Греко-Католицька Церква (Унiатська, УГКЦ). Останнім часом в Україні активізувалась дiяльнiсть псевдорелiгiйних та окультних сект, котрi практикують прозелiтизм серед православних.

Шановні брати та сестри!

У недільній школі при Свято-Миколаївській церкві дітки з вересня по травень вивчають Закон Божий, знайомляться з Біблією, історією православних свят, навчаються у гуртках рукоділлю, бісероплетінню, малюванню. Найкращі учні школи беруть участь у благодійних проектах, виставках, міських заходах. Тим самим - роблять свій внесок у відродження християнських традицій. Ми допомагаємо кожній дитині розкрити і розвинути творчі здібності, якими їх наділив Всемогутній Бог.

[Читати далі →]