Православна Боярка

Ті з вас, хто жодного разу не завмирав в трепетному зачудуванні, дослухаючись до піснеспівів церковного хору й відчуваючи, як добре знайомі слова розростаються в серці якимось легким позаземним сяйвом-літеплом, набуваючи набагато глибшого, істинного смислу, той може… не читати цю розповідь. Адже вона – про подію дійсно визначну як для життя мирського, так і релігійного. Мова йтиме про незвичайний і надзвичайний фестиваль, який відбувся Масляної Неділі в нашому районі.

Точніше – у місті Вишневому. Адже саме 2 березня, якраз на Масляну неділю, Свято-Вознесенська парафія (настоятель – протоієрей Василій Русінка) приймала гостей. Бо того дня на Києво-Святошинську землю прийшло велике свято – свято церковної пісні. Точніше – Перший фестиваль хорових колективів Києво-Святошинського округу. 15 (!) хорів приходських храмів нашого району, на теренах якого нині діє більше 30 православних парафій, зібралися того дня під склепінням Божого храму, щоб єдиними устами славити Ісуса Христа.

[Читати далі →]

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

У держави завжди існувала спокуса до створення тіньових механізмів впливу на Церкву та її ієрархів. Однак, якщо в тоталітарних державах такі механізми та могли вплинути на церковне життя, то в сучасних демократичних країнах ці механізми навіть якщо мають місце, то виявляються неефективними. Не є винятком і сучасна Україна. Аналіз релігійної політики української держави впродовж 1992-2007 років свідчить, що всі три Президенти України (Л. Кравчук, Л. Кучма та В. Ющенко) були і є прихильниками створення «єдиної Помісної Церкви», вбачаючи в ній один із механізмів становлення та консолідації української нації.

[Читати далі →]

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Ніщо так не може зашкодити єдності Церкви, як вплив політичних процесів. Проникаючи всередину церковного життя, політика отруює її і ділить віруючих на «правих» і «лівих», «помаранчевих» і «біло-синіх», прихильників «східної» і «західної» цивілізаційних моделей. Виходячи з цього, Собор єпископів Української Православної Церкви, що відбувся у Києві в грудні минулого року, одноголосно засудив теорію так званого «політичного православ’я» і закликав вірних чад Церкви не вносити свої політичні погляди в церковне святилище, залишаючи їх у «дворі язичників». Як зазначено в соборній резолюції, «політичне православ’я» за своєю природою є нецерковним і йому не може бути місця в нашій Церкві, подібно до того, як воно зводиться у ранг догми в розкольницьких угрупованнях «автокефального» руху. Воно «передбачає внесення в церковну огорожу політичних гасел», а це «не відповідає духу Христової проповіді».

[Читати далі →]

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Свідомо утримуючись від політичної діяльності, УПЦ фактично не бере участі у суспільній дискусії щодо «цивілізаційного вибору», вважаючи, що Церква має виконувати свою спасенну місію за будь-яких історико-політичних умов. Водночас ми уважно стежимо за процесами євроінтеграції України, намагаючись адекватно відповідати на виклики нової культурної та суспільної ситуації.

[Читати далі →]

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Позиція Української Православної Церкви у сфері відносин суспільства та Церкви, а також держави та Церкви, в цілому є логічною та послідовною. Незважаючи на те, що Україна та українське суспільство за останні кілька років доволі суттєво змінилися, сама ця позиція не зазнала кардинальних трансформацій. Слід визнати, що ми почали більш точно формулювати її та послідовно втілювати в життя. Дотримуючись завіту Господа нашого Ісуса Христа, Українська Православна Церква завжди вважала і вважає, що в основі взаємодії Церкви (Царства, що не від миру цього) і держави повинен бути принцип «віддайте кесареве кесареві, а Боже Богові» (Мф. 22, 21).

[Читати далі →]

Мабуть кожний, хто користувався фастівським напрямком південно-західної залізниці, пам’ятає, як потяг пролітає повз невеликий став, над яким височіє струнка блакитна дзвіниця храму. Це храм Архістратига Михаїла у Боярці.

[Читати далі →]

«Слава у вишніх Богові, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2: 14). Так оспівує нині Свята Церква разом з Ангелами славну подію Різдва Христового. Нині, як і понад дві тисячі років тому, ми чуємо славослов’я невимовній любові Божій, Його премудрості, Промислу й турботі про спасіння людей, які через Сина Божого приходять до Отця Небесного (Євр. 7: 25). Невелика наша Земля зробилася дивом для всесвіту: «Отець послав Сина Спасителем світу» (1 Ін. 4: 14).

[Читати далі →]

Понад 1600 років відділяють нас від того часу, коли жив святитель, але пам’ять про нього завжди залишається живою для християн. Він і сьогодні невидимо заступається  за нас, християн, перед престолом Божим. Ось чому, дорогі брати й сестри, ми не знайдемо в Україні такого православного храму, де б не було ікони святителя. Ось чому таким близьким для кожного християнина є святий Миколай. Сторіччями в Україні з покоління у покоління передаються святкові традиції, якими наш народ славить та вшановує свого заступника та покровителя.

[Читати далі →]

Відтоді, як жив на землі й творив подвиги святитель Миколай, минуло 17 століть. Незважаючи на час, що розділяє нас, він, як і раніше, для всіх живий. Він чує всі прохання людські й даною йому від Бога благодаттю не лише виконує їх, але й випереджає. Цей святий допомагає людям на суші й на морі, у в’язницях і лікарнях. Він допомагає кожній родині й кожній людині, яка просить його допомоги. Він допомагає Церкві й суспільству. Святитель Миколай - один із небагатьох святих Церкви Христової, якого вшановують не лише православні люди, але й всі християни і навіть нехристияни. Це дуже показово, оскільки до порожнього колодязя за водою ніхто не піде. Кожен із нас хоча б раз у житті звертався за допомогою до святителя Миколая й отримував її. Про це свідчить велика кількість храмів на честь святителя Миколая на теренах нашої землі. Саме ім’я - Миколай - одне з найбільш поширених у нашому народі. Це свідчить про бажання батьків мати саме святителя Миколая небесним покровителем для своїх синів.

[Читати далі →]

Цього місяця віддруковано черговий випуск приходського листка Свято-Миколаївської православної громади. Випуск присвячено дню пам`яті святителя Миколая. Цей день є храмовим святом Свято-Миколаївської параіфї. Основні теми грудневого випуску - привітання зі святом; святкова проповідь; звіт про відвідання Боярки Предстоятелем Українськой Православної Церкви Блаженнійшим Володимиром; нарис з історії народного вшанування пам`яті Миколая Чудотворця; новини недільної школи.