Православна Боярка

Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі. Він мав зійти на небеса відразу, але залишився, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння.

Святим апостолам Він «…являв Себе живим із багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже» (Діян. 1, 3).

Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Іуда, звідки починався Його голгофський шлях. Христос возноситься на небо, де належить Йому бути, і де Він повинен приготувати місце для нас: «…Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14, 2).

[Читати далі →]

Брати та сестри! Дякуємо, що ви знайшли час та можливість, відвідати наш сайт. Зараз Боярський Православний портал перебуває на реконструкції. Будь ласка, завітайте до нас трохи пізніше. Про планову дату завершення реконструкції ми зможемо повідомити найближчими днями.

Вихованці недільної школи Свято-Миколаївського храму міста Боярки та члени громадської організації “Дзвони Чорнобиля Києво-Святошинського району” побували в дитячому садку “Іскорка”, де показали виставу “Дружній Великодній кошик”. Після вистави дітям було вручено подарунки від Свято-Миколаївської парафії. Про це повідомила “Місія Української Православної Церкви соціальної допомоги дітям” (http://mission.kiev.ua).

Мабуть, найбільше подарунків до свят чекають знедолені, хворі й діти. Адже для них будь-яке свято асоціюється в першу чергу з дивом, казкою, чарівними миттєвостями, коли здійснюються найзаповітніші мрії… Ось чому зовсім невипадково відбулася пасхальна благодійна акція, яка розпочалася, з благословення Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, 28 квітня. Стартувала вона в Києво-Печерській лаврі, де відбувся дитячий святковий концерт для дітей із дитячих будинків та спеціалізованих шкіл міста Києва і області. Безпосереднім продовженням цієї акції стало привітання зі Світлим Христовим Воскресінням – головним святом усього православного світу – в населених пунктах. А продовжилася безпосередньо по лікарнях та дитячих будинках.

Зокрема, 29 квітня учасники акції відвідали в Боярці дитячу обласну лікарню, дитячий будинок сімейного типу „Родина” та дитячий будинок „Малятко”, вручивши діткам пасхальні листівки та буклети з благословенням Блаженнійшого Митрополита Володимира, подаруночки та Пасхальні куличі, випечені в Свято-Успенській Почаївській лаврі. Крім того, активну участь в цій акції взяв і благодійний фонд „Рідний дім”.

[Читати далі →]

Христос Воскрес!
 
«Приидите, вси вернии, поклонимся Святому Христову Воскресению» (з богослужіння у день Святої Пасхи). Такими натхненними словами Свята Мати Церква закликає всіх нас, хто з ласки Божої пройшов поприще Великого посту, відчути радість Найсвітлішого та Всерадісного свята Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа!

Світле Воскресіння Христове, за словами блаженного Ісихія Єрусалимського, «це благовіствування радості, бо Господь воскрес… Сьогодні, завдяки Воскреслому, Рай відкритий, людина спасається і Христу поклоніння воздається, бо Він, перемігши смерть… зійшов на Небеса як Цар-Переможець, як Преславний Володар…».

[Читати далі →]

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, в 2008 році, в ознаменування 1020-річчя Хрещення Русі, проводиться Всеукраїнський літературний конкурс «Православна моя Україно!», в якому можуть взяти участь всі бажаючі, хто може поділитись цікавими, повчальними історіями зі свого життя. Організатором цього проекту виступив Сектор духовно-просвітницьких проектів Української Православної Церкви, очолюваний ігуменом Феодосієм (Снігірьовим) - заступником Голови Синодальної Місії духовної просвіти, відповідальним секретарем Синодального Відділу у справах молоді УПЦ.

Свої історії, що мають в ідеї корисний для душі, доброчесний, моральний зміст, можна надсилати у вигляді статей, оповідань, новел в друкованому варіанті, на відео та аудіокасетах, CD-дисках українською або російською мовами.

До участі у конкурсі можна запропонувати твори за такими темами:

«Невигадані історії» чи «Історія мого життя»;

«Дорога до храму» - життєвий шлях, завдяки якому автор (чи інша людина) прийшов до Бога;

«Богом дана зустріч» (зі своєю половинкою; з людиною, яка кардинально змінила життя, підтримала в важкій ситуації; дала добру, важливу пораду; утримала від небезпечного вчинку)

«Сім’я і діти» - про корисний педагогічний досвід, повчальні історії з цікавого світу дитинства.

«З Богом в душі» - про низку подій в яких автор побачив промисел Божий та його непрестанну присутність у житті.

«Ми з тобою в любові до золотого/срібного весілля» - про досвід духовного зростання разом, подолання труднощів і життєвих незгод.

Твори переможців будуть об’єднані у збірник та видані. Про найцікавіші історії може бути знятий фільм. Переможців конкурсу буде нагороджено преміями, подарунками та дипломами.

Історії треба надсилати за поштовою адресою: 01001, Київ-1, а/с 451
та на єлектронні адреси: history_konkurs@ukr.net , litera_konkurs@ukr.net

25-26 березня 2008 р. відбулася науково-практична конференціїя «Педагогіка духовності. Православні традиції та сучасна освіта». На заході, де були присутні епископ Бориспільській, вікарій Київської митрополії, ректор Київських Духовних Академії та Семінарії, Голова богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ Антоній, а також інші духовні особи - були представлені 10 робіт з бісеру, виконані учнями Свято-Миколаївської паравіяльної недільнї школи. Роботи дуже сподобались учасникам конференції, серед яких були протоієреї і іреї, наукові співробітники, кореспонденти журналів, телекомпаній, які зацікавились нашим досвідом та ділились своїм. Найближчим часом у журналі ’’Изящное рукоделие’’ надрукують найкращі роботи наших вихованців, серед яких Ирина Хмара, Богдана Костюшко, Тетяна Якуб, а також роботи викладачів школи - Романа Скляренка та Діани Кузнецової.

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Україна - це не лише багатонаціональна, а й поліконфесійна країна. Найбільш численною і впливовою релігійною організацією в країні була та залишається Українська Православна Церква. До складу нашої Церкви сьогодні входять 42 повноцінних єпархії, 59 архієреїв, загальна кількість парафій становить близько 10 900. У Церкві діє 20 спеціальних навчальних закладів, з них 7 семінарій і 12 духовних училищ. Динамічно розвиваються Київські духовні школи, зокрема Київська духовна академія, освітній рівень якої останнім часом значно підвищився внаслідок реформи та залучення нових педагогічних кадрів.

Разом із тим, поряд з Українською Православною Церквою в країні існує кілька інших християнських конфесій, вплив яких на суспільство тією чи іншою мірою є відчутним.

[Читати далі →]

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Якщо проаналізувати документи УПЦ від часів Харківського Архієрейського Собору, то можна побачити, що позиція єпископату УПЦ з проблеми канонічного статусу нашої Церкви цілком відповідає позиції киріархальної Церкви, зокрема, позиції Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II. По-перше, ми вважаємо, що обговорення проблеми канонічного статусу має відбуватися виключно у богословській площині, уникаючи будь-якої політизації цього внутрішньоцерковного питання. По-друге, оскільки більшість кліриків та вірних УПЦ сьогодні задоволені нинішнім статусом УПЦ, ми переконані, що розглядати питання його вдосконалення потрібно лише у контексті подолання розколу в Українському Православ’ї. По-третє, на нашу думку, проблема вдосконалення канонічного статусу УПЦ та механізм її вирішення має бути погоджена киріархальною Церквою з Православною Повнотою.

[Читати далі →]

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

У розколі із законним Священноначалієм і світовим Православ’ям опинилися мільйони людей. І якщо певна частина з них перебуває у розколі внаслідок певного свідомого вибору, то багато простих віруючих і навіть їхніх служителів перебувають сьогодні в канонічній ізоляції швидше через відсутність належної догматичної та канонічної освіченості. Загальновідомо, що в радянський період Православна Церква була вкрай обмеженою у своїй місіонерській і просвітницькій діяльності. Вона не мала можливості проводити катехізацію; парафіяльне життя часто лімітувалося здійсненням богослужінь. Таким чином, на початку 1990-х років, коли в Україні виник потужний національно-патріотичний рух, багато православних християн, які не мали можливості поглибити свої знання у вірі, стали жертвами романтичної «етнофілетичної» ідеології.

[Читати далі →]