Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день Святої Трійці

05. 06. 2012

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день Святої Трійці

3 червня 2012 року, у день Святої Трійці (П’ятидесятниці), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння Божественної літургії в Успенському соборі Свято-Троїцької Сергієвої лаври. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Високоповажні отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великим святом — Святою П’ятидесятницею, Трійцею. У цей день ми особливим чином згадуємо зішестя Святого Духа на апостолів. Ця історія добре знайома кожному, хто хоч раз читав Євангеліє і Діяння святих апостолів, хто вивчав закон Божий у недільній школі. Ця розповідь знаходиться в низці інших оповідань, а свято, встановлене на честь П’ятидесятниці, іменується двунадесятим — нібито в низці інших великих свят. Але насправді те, що відбулося в цей день, за своїми наслідками можна порівняти тільки з втіленням Сина Божого і Його Воскресінням.

Святі апостоли, налякані катуванням свого Вчителя, ховалися по домівках. Їм здавалося, що тут чи там проти них буде висунуто гоніння. Вони майже не присутні в публічному просторі, вони збираються за зачиненими дверима. Страх і розгубленість — це те, що пригнічувало їх душі. І якою великою і радісною подією було для них явлення Воскреслого Спасителя! Але й тоді, не маючи достатньої сили духовного зору, вони не щоразу пізнавали у тому, Хто явився, свого Вчителя. Тільки у певні миті, коли Господь бажав відкритися їм, вони бачили в Ньому свого Учителя, але про цей період Євангельської історії майже нічого не написано. Нібито лише декілька разів Господь зустрічався з учнями, відомо, що саме в цей час Він навчав їх таємниць Царства Небесного, але ми не знаємо подробиць. Ніхто з апостолів не описав — мабуть з волі Самого Господа й Спасителя — те, що відбувалося з Пасхи, з Воскресіння до того дня, який ми сьогодні святкуємо.

Була одна яскрава й сильна подія — це Вознесіння Спасителя. Коли учні на горі Елеонській побачили, як Він підноситься на небо і почули голос небожителів: «Що ви, мужі Галілейські, стоїте й дивитеся — се Ісус, що підноситься від вас на небо, таким же чином прийде», — ці слова, звичайно, наповнили святих апостолів радістю надії. Вони спустилися з Елеонської гори в очікуванні швидкого пришестя Спасителя, але знову-таки майже нічого не говориться про їх діяння та слова в цей період часу.

І раптом відбувається подія, про яку таємничо пророкував Сам Господь — про те, що через Його смерть і Воскресіння вони отримають дар Святого Духа. Навряд чи апостоли взагалі уявляли, що все це означає. Але коли, зібравшись у Сіонській світлиці, вони почули нібито шум вітру і побачили вогняні язики, що спадають на них, вони, звичайно, зрозуміли, що відбувається дещо дивне. А потім, отримавши дар говорити переконливо з будь-якою людиною, якою б мовою вона не говорила, вони реально відчули силу Божу. Саме з цього моменту вони перестають бути переляканими учнями, які раділи, звичайно, явленню Спасителя, але у них не вистачало сил йти й проповідувати. Адже навіть тоді, коли вони отримали звістку про швидке пришестя Спасителя, у них не вистачало ані сил, ані розуміння; і тільки в той день, коли Бог Духом Святим спочив на них, вони стали іншими.

Зовні це були ті ж самі галілейські рибалки, яких добре знали в Єрусалимі, але внутрішньо це були вже зовсім інші люди. І перше звернення апостола Петра до тих, хто сумнівався в зішесті Святого Духа, вже свідчить про певну силу. Адже хтось подумав, що, почавши говорити іншими мовами, учні, можливо, захмеліли від приймання вина. Але апостол Петро твердо говорить, що вони тверезі, бо ще третя година, тобто дев’ята ранку, і ніхто ніякої трапези не приймав, але що сталося Боже диво — зішестя на них Святого Духа. Відтоді святі апостоли перестають бути просто групою однодумців, що згадували про свого Вчителя, — вони стають проповідниками всього того, чого Він навчив їх і про що Дух Святий напоумив їх. І слово здобуває великої сили, і звертається до тисячі людей майже щодня, і навіть тінь Петра, що проходить, зцілює людей — того самого Петра, який разом з іншими апостолами за життя Спасителя не міг зцілити біснуватого.

Що ж сталося? Що це за зміна? Адже апостоли не змінили свого зовнішнього вигляду і не отримали якогось особливого відання — вони вже багато знали; вони не отримали якоїсь спеціальної освіти, вони не піднялися по соціальних сходах — вони, як і раніше, залишалися ізгоями тодішнього суспільства. Що ж сталося? А сталося те, що благодать Божа, сила Божа, Дух Святий через спокутні заслуги Спасителя, через Його смерть і Воскресіння, за Його обітницею доторкнулися до них і наповнили апостолів такою могутністю, про яку потім мріяли волхви, так що навіть гроші готові були платити, щоб апостоли поділилися з ними таємницею їх могутності — тому що в цих немічних і слабких людях почав діяти Дух Святий.

І дивно, що це зішестя Святого Духа, що перетворило групу однодумців-рибалок на особливі збори, на Церкву Божу, де живе й діє Святий Дух, не припинилося з припиненням їх фізичного життя, але, за обітницею Божою, Той же Дух, який спочив на апостолів, перебуває в Церкві, спочиває на священнослужителів і на всіх вірних, які проходять через купіль Хрещення і які прищеплюються до цього Божественного й благодатного ствола через Таїнство миропомазання.

Тому кожен із нас може сказати: «I я маю Святого Духа, і я маю таку ж силу, і в мені живе й діє Дух Святий». Але не кожна людина це відчуває: іноді навіть священнослужителі проходять через такі періоди життя, коли їм здається, що Дух Святий від них відступив; і у мирян не завжди є чітке розуміння й відчуття присутності в них Божественної сили. У чому ж справа? Щось відбувається не так, як повинно було відбуватися — але що саме відбувається не так? Святий Іоанн Златоуст чудово вчить нас, що для всіх тих, ким володіє страсть і невір’я, неприступною і невидимою стає сила Святого Духа. Великий святитель не сказав, що той, хто схильний до страсті або хто втратив віру, будучи хрещеним, назавжди втратив дар Святого Духа. Він каже дещо інше — що для того, хто має страсть і невір’я, неприступною і невидимою стає сила Святого Духа.

А якщо людина не відчуває присутності Святого Духа, якщо для неї неприступна й невидима ця сила, то це означає, що цієї сили для нього і немає. І ми знаємо, що іноді, продовжуючи виконувати церковні приписи, ми перестаємо реально вірити в Господа, ми сподіваємося на князя, на сина людського. Ми сподіваємося на владу людську, на гроші, на протекцію, ми іноді вивертаємося і впадаємо у гріхи, щоб знайти якусь милість у людей і тим самим отримати бажане, і дуже рідко ми звертаємося до Бога, немов передбачаючи Його відмову. І відбувається це внаслідок того, про що сказав святитель Іоанн Златоуст: «Для тих, хто має страсть і невір’я, неприступною і невидимою стає сила Духа Святого».

Що означає оновлення нашого релігійного життя? Зараз ми багато про це говоримо. Дехто вважає, що це відкриття храмів, відкриття церковних шкіл, розвиток соціальних і освітніх програм, ремонт, реставрація… І одне, і друге, і третє, і четверте є ознаками оновлення, але і одне, і друге, і третє, і четверте буде безплідним, якщо, маючи страсть і невір’я, ми не отримаємо дару Святого Духа.

Нерідко люди хрещені презирливо ставляться до Церкви, допускають образи, висміюють Церкву. Чому це відбувається — адже вони отримали дар Святого Духа при хрещенні? А відбувається от що — через страсті та невіру обірвалася благодать Божа, і людина не відчуває Бога, не відчуває відповіді на свої молитви, для неї прихід до храму — це все одно що прихід до музею, у неї не б’ється радісно серце під час богослужіння, воно мертве, бо є поневоленим страстями й невір’ям.

Для того щоб Церква Божа оновилася за прикладом первісної апостольської громади, ми повинні докладати всіх зусиль до того, щоб боротися з страстями, щоб збуджувати в собі віру через постійну молитву, через покаяння, через прийняття Святих Христових Таїн, через критичне, суворе ставлення до самих себе, через постійний осуд самих себе, через контроль над своїми думками, справами, рухами серця. Бо досить лише зняти цей контроль, як страсті уповзуть подібно зміям у внутрішнє святилище душі, і тоді ніякої благодаті Святого Духа ми не відчуємо.

Ось чому головне служіння, якому Церква присвячує себе, — це служіння благодаті Божій. Отримавши її від Самого Господа в день П’ятидесятниці, вона покликана роздавати її людям і здійснювати такі дії, вимовляти такі слова, будувати такі відносини з навколишнім світом, щоб усе було спрямовано на те, щоб страсті виганялись із людських сердець і палка віра приходила в серце і разом із нею — сила благодаті Божої, яка з безграмотних рибалок зробила могутніх проповідників, що підкорили всесвіт, яка з численних подвижників створила сонм святих чудотворців, із простих людей — мучеників, зі звичайних архієреїв і священиків — святителів і преподобних.

Віримо, що і сьогодні сила благодаті Божої здатна перетворити кожну людину, а через людину — і весь світ. Ми святкуємо сьогодні день народження Святої Церкви, прийняття всіма нами благодаті Святого Духа. І нехай допоможе Господь утримати цей знак Божої присутності у світі, дарований нам через хрест Христовий і Воскресіння, до скону віків. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі


 

Додати в соціальні мережі


Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community News2.ru Korica Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru МоёМесто.ru

Автопідбір публікацій за темою



Сусідні публікації