Свідчення про триєдиність (множинність) Осіб у Богові у Старому та Новому Завітах
У Старому Завіті є достатня кількість підтверджень триєдиності Осіб, а також приховані вказівки на множинність осіб у Бозі без зазначення певного числа. Про цю множинність говориться уже в першому стиху Біблії (Бут. 1: 1): «На початку Бог створив Небо та землю». Дієслово «бара» (створив) стоїть в однині, а іменник «елогім» — у множині, що буквально означає «боги».
Бут. 1: 26: «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». Слово «створімо» стоїть у множині. Те ж саме Бут. 3: 22: «І сказав Господь Бог: ось став Адам, як один з Нас, знаючи добро і зло». «з Нас» — теж множина.
Бут. 11: 6–7, де йдеться про Вавилонське стовпотворіння: «І промовив Господь: …тож зійдімо, і змішаймо їхні мови», слово «зійдімо» — у множині. Святитель Василій Великий у Шестидневі (Бесіда 9) так коментує ці слова: «Дійсно, дивне марнослів’я — cтверджувати, що хтоcь сидить і сам собі наказує, сам за собою наглядає, сам себе примушує владно і настійно. Друге — це свідчення, власне, про три Особи, але без найменування осіб і без їх розрізнення».
18-та глава книги Буття — явлення трьох Ангелів Аврааму. На початку глави мовиться, що Аврааму явився Бог, у єврейському тексті стоїть «Ієгова». Авраам вийшов назустріч трьом мандрівникам і вклонився Їм, звертаючись до Них зі словом «Адонаї», буквально «Господь» — в однині.
У святоотцівській екзегезі є два тлумачення цього місця. Перше: явився Син Божий, Друга Особа Пресвятої Трійці, у супроводі двох ангелів. Таке тлумачення ми зустрічаємо у мученика Іустина Філософа, святителя Іларія Піктавійського, святителя Іоанна Златоуста та блаженного Феодорита Кіррського.
Однак більшість отців — святителі Афанасій Олександрійський, Василій Великий, Амвросій Медіоланський, блаженний Августин — вважають, що ця поява Пресвятої Трійці — перше одкровення людині про Триєдиність Божества.
Саме друга думка була прийнята православним Переданням і знайшла своє втілення, по-перше, у гімнографії, де йдеться про цю подію саме як про явлення Триєдиного Бога, і в іконографії (відома ікона «Трійця старозавітна»).
Блаженний Августин («Про град Божий», кн. 26) пише: «Авраам зустрічає трьох, поклоняється єдиному. Побачивши трьох він осягнув таїнство Трійці, а вклонившись немовби єдиному — сповідав Єдиного Бога у Трьох особах».
Свідчення про триєдиність Бога у Новому Завіті — це, насамперед, Хрещення Господа Іісуса Христа у Йордані від Іоанна. Церковне Передання цю подію ще називає Богоявленням. Це було перше явне Одкровення людству про Триєдиність Божества.
Далі — заповідь про хрещення, яку дає Господь Своїм учням після Воскресіння (Мф. 28: 19): «Тож ідіть, і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» Тут слово «ім’я» стоїть в однині, хоча воно звернене не тільки до Отця, але до Отця, і Сина, і Святого Духа разом. Святитель Амвросій Медіоланський коментує цей стих так: «Сказав Господь «в ім’я», а не «в імена», тому що Бог один, не багато імен, тому що не два Боги і не три Боги».
2 Кор. 13: 13: «Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!» Цими словами апостол Павел підкреслює особистісність Сина і Духа, які подають дари нарівні з Отцем.
1 Ін. 5: 7: «Троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці Троє Одно». Це місце з послання апостола і євангеліста Іоанна суперечливе, бо у давньогрецьких рукописах цього вірша немає.
Пролог Євангелія від Іоанна (Ін. 1: 1): «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог». Під Богом тут розуміється Отець, а Словом називається Син, тобто Син був вічно з Отцем і вічно був Богом.
Преображення Господнє також є Одкровенням про Пресвяту Трійцю. Ось як коментує цю подію євангельської історії В. М. Лосський: «Тому-то так урочисто і святкується Богоявлення і Преображення. Ми святкуємо Одкровення Пресвятої Трійці, бо почутий був голос Отця і присутній був Святий Дух. У першому випадку під виглядом голуба, у другому — як світлосяйна хмарина, що осінила апостолів».
Відмінність Божественних Осіб за іпостасними властивостями
Згідно із церковним вченням, Іпостасі — це Особи, а не безособові сили. При цьому Іпостасі мають єдину природу. Звісно, виникає питання, як їх розрізняти?
Усі Божественні властивості належать до спільної природи, вони властиві всім трьом Іпостасям і тому самі по собі відмінності Божественних Осіб висловити не можуть. Неможливо дати абсолютне визначення кожної Іпостасі, скориставшись одним із Божественних імен.
Одна з особливостей особистісного буття полягає в тому, що особистість унікальна й неповторна, а, отже, вона не піддається визначенню, її не можна втиснути в якесь поняття, бо поняття завжди узагальнює; неможливо привести до спільного знаменника. Тому особистість можна сприйняти тільки через її ставлення до інших особистостей.
Саме це ми бачимо у Святому Письмі, де поняття про Божественні Особи базується на відносинах, які між ними існують.
Починаючи приблизно з кінця IV ст. можна говорити про загальноприйняту термінологію, згідно з якою іпостасні властивості можна висловити такими термінами: в Отця — нерожденність, у Сина — рожденність (від Отця), і сходження (від Отця) у Святого Духа. Особисті властивості вічно залишаються незмінними і винятково належать тій чи іншій з Божественних Осіб. Завдяки цим властивостям Особи відрізняються одна від одної, і ми пізнаємо їх як особливі Іпостасі.
Розрізняючи у Богові три Іпостасі, ми сповідуємо Трійцю єдиносущну і нероздільну. Єдиносущність означає, що Отець, Син і Святий Дух — це три самостійні Божественні Особи, Які мають усю повноту Божественної досконалості, але це не три особливі окремі істоти, не три Боги, а Єдиний Бог. Вони мають єдине і нероздільне Божественне єство. Кожна з Осіб Трійці володіє Божественним єством досконало і цілковито.
Священик Олег Давиденков, Богослов.ru
(друкується у скороченні)