Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

Від Вербної неділі до Великої Суботи

10. 04. 2012

Вербна неділяПісля 40 днів Великого посту («корисної для душі Чотиридесятниці») і Лазаревої суботи, коли згадується, як Спаситель воскресив праведного Лазаря (див.: Ін. 11: 1–46), що стало безпосереднім приводом до осуду Його на смерть, Свята Церква святкує Вхід Господній у Єрусалим і вступає у Страсну седмицю.

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

У це свято, яке в нинішньому році припадає на 8 квітня, згадується урочиста й водночас смиренна (на «віслюку») хода Спасителя на вільні страждання. Подію, яку ми святкуємо, описують усі чотири євангелісти. Від пальмових гілок (ваій), з якими люди зустрічали Спасителя, Який прямував до Єрусалима (див.: Ін. 12: 13), свято дістало назву Неділя ваій. Оскільки у нашій місцевості замість ваій застосовуються гілочки верби, то ще одна назва цього свята — Вербна неділя.

ВЕЛИКІ ПОНЕДІЛОК, ВІВТОРОК І СЕРЕДА

Від свята ваій — на вечірні цього дня — Церква запрошує вірних до «чесного Христових Страстей <…> таїнства спасительного».

У перші три дні Страсної седмиці, присвяченої спогаду останніх днів земного життя Спасителя, Його страждань, Хресної смерті й поховання, на утрені звучить тропар, що починається словами: «Се Жених грядет в полунощи, и блажен раб, егоже обрящет бдяща…». Цей тропар нагадує нам євангельські притчі про десятьох дів, які чекають нареченого (див.: Мф. 25: 1–13), і про рабів, які не знають, коли прийде їхній пан (див.: Мк. 13: 34–37), і закликає душу до пильнування: «Блюди убо, душе моя, не сном отяготися, да не смерти предана будеши…».

У богослужіннях перших днів Страсної седмиці згадуються останні бесіди Спасителя з учнями, а також події, що відбулися в останні дні перед Його стражданнями. Так, зокрема, у Великий Понеділок — прокляття Господом безплідної смоківниці; у Великий Вівторок — притчі про десять дів і про таланти, а також бесіда про Друге Пришестя Христове й Страшний Суд; у Велику Середу — як грішниця помазала Господа миром і зрадництво Іуди.

У кожен із цих трьох днів звершується Літургія Перед­освячених Дарів, у Велику Середу — востаннє.

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

У Четвер Страсної седмиці звершується спогад Тайної Вечері, під час якої Господь установив Таїнство Євхаристії й обмив ноги Своїм учням, показавши їм «смиренності образ»; також згадується зрадництво Іуди. За Літургією святителя Василія Великого, що звершується на вечірні, замість Херувимської пісні цього дня звучить особливий тропар: «Вечери Твоея тайныя днесь, Сыне Божий, причастника мя приими: не бо врагом Твоим тайну повем, ни лобзания Ти дам, яко Иуда, но яко разбойник исповедаю Тя: помяни мя, Господи, во царствии Твоем». Ця пісня-молитва, що звучить від першої особи, слугує нам застереженням від уподіб­нення Іуді й недостойної участі у Тайній Вечері. Тропар «Вечери Твоея тайныя днесь…» на Літургії Великого Четверга також є віршем до причастя і співається під час причащання й замість пісні «Да исполнятся уста наша…». Саме на Літургії Великого Четверга (хоча й не в усі роки) Предстоятель Церкви освячує миро, яке використовують при звершенні Таїнства Миропомазання.

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ

Цього дня — одного із голов­них днів церковного календаря — відбувається спомин Святих спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа: Його спокутних страждань і Хресної смерті. На утрені цього дня (яка зазвичай звершується у Великий Четвер увечері) читаються так звані Страсні Євангелія — 12 євангельських читань, що розповідають про страждання і смерть Спасителя. Літургія у цей найбільш скорботний у році день не звершується, а читаються Царські часи, на яких звучать старозавітні пророцтва, апостольські читання й євангельські уривки про страждання Христові. На вечірні на середину храму виносять із вівтаря для поклоніння віруючих плащаницю — зображення знятого з Хреста Спасителя. Відразу за вечірнею іде мале повечір’я, під час якого читається канон про Розп’яття Господнє й на плач Пресвятої Богородиці. Більша його частина складається з сумних слів, які автор канону — Симеон Логофет — вклав у вуста Пресвятої Богородиці, Яка бачить Свого Сина й Господа на Хресті. І лише один тропар (на «Славу» 9-ї пісні) містить слова, які гімнограф насмілився присвоїти Самому Господу: «О како утаилася Тебе есть бездна щедрот, Матери в тайне изрече Господь; тварь бо Мою хотя спасти, изволих умрети. Но и воскресну, и Тебе возвеличу, яко Бог небесе и земли». У відповідь, в останньому тропарі канону, ми знову чуємо слова Богородиці, але це вже не слова туги: «Воспою милосердие Твое, Человеколюбче, и покланяюся богатству милости Твоея, Владыко…».

ВЕЛИКА СУБОТА

У Суботу Преблагословенну Свята Церква згадує тілесне перебування Спасителя у гробі, Його зішестя душею в пекло, і вже цього дня, що поєднує в собі скорботу й радість, починає святкувати Воскресіння Господнє. Про зішестя Спасителя в пекло, що не відображене в канонічних Євангеліях, але що згадується в апостольських посланнях (напр., Єф. 4: 9) і пророчо сповіщене у псалмах (Пс. 15: 8–11), розповість ікона Воскресіння. От що з цього приводу пише літургіст Марія Сергіївна Красовицька: «Відомо, що ікона Воскресіння в тому вигляді, у якому ми дуже часто її бачимо: Господь у білому одязі, з хоругвою, Хрест, труна, камінь, Ангел — це дуже пізня іконографія, а Візантія й Русь знали Воскресіння, що зображується у вигляді Зішестя в пекло. Саме ікона Зішестя в пекло довгі віки на православному Сході була єдиним зображенням Воскресіння Христового. Якщо поглянути на цю ікону, ми побачимо чорну безодню, у яку спускається Господь; зазвичай при цьому Його гіматій розвівається — цим, мабуть, зображується стрімкість Його руху. Ногами Своїми Господь стоїть на зруйнованих воротах пекла. Двері пекла розтрощені, повністю зруйновані. <…> Господь бере за руку Адама; на класичних іконах це дивна зустріч: обличчя Адама, який чекав і дочекався, і Господь, Який бере його за руку, зовсім уже безсилу, і твердо веде за Собою. Поруч Єва. Виведення грішної людини з пекла і спасіння її — ось суть цієї зустрічі».

На Літургії Великої Суботи, яка відправляється у поєднанні з вечірнею, відбувається пере­одягання священнослужителів з темного, постового, одягу в одіж світлу; відповідно до цього змінюють й усе убрання храму. Близько дванадцятої години ночі звершується полуношниця, на якій співається канон Великої Суботи й відносять у вівтар плащаницю. А потім, зазвичай опівночі, починається великодня утреня — утреня «свята свят і торжества з торжеств»…

Підготував Михайло Мазурін
Церковна православна газета


 

Додати в соціальні мережі


Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community News2.ru Korica Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru МоёМесто.ru

Автопідбір публікацій за темою



Сусідні публікації