Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

З Богом в серці й з Храмом у душі. В Горенці освячено храм ікони Божої Матері Києво-Братської

08. 11. 2008

Ще з сивої давнини дійшла до нас добра традиція: після спекотного літа, коли зібрано врожаї – гуляти весілля і… відкривати Божі храми. 7 листопада року 2008 від Різдва Христового в селі Горенка Києво-Святошинського району було освячено новий храм.

В Горенці освячено храм ікони Божої Матері Києво-Братської

Яскраві світлинки скупого на тепло осіннього сонця весело витанцьовують навколо, віддзеркалюються у вікнах авто, яке мчить до Горенки, і лягають під колеса – просто на різнобарвний шурхітливий килим з опалого листя. Приїхали. У повітрі – осіння прохолода і… відчуття свята. Доріжка до нової дерев’яної церкви встелена квітами. А всередині – ніде яблуко впасти! Чи не все село зібралося того дня в своєму новому храмі. Святково сяють трепетні вогники свічок, дивляться на людей з образів стражденні й мудрі очі мучеників Божих і линуть аж ген туди, під склепіння храму, слова Божої молитви.

По закінченні святкової літургії, вітаючи горенчан з цією знаменною у житті села подією, митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир звертається до прихожан храму ікони Божої Матері „Києво-Братської” з такими словами:
– Сьогодні ви приймаєте таїну Божого освячення вашого нового храму. Я звертаюся до Бога з проханням послати благодать на цей храм і людей, які збудували його і які зібралися під його склепінням. Хай цей храм, на побудову якого сподобив вас Господь, стане не просто домом молитвенним, а обителлю милосердя, яка навертатиме нас до життя праведного й вічного, щоб славити Бога во віки вічні. Храм – то є особливий дар Божий. Тож нехай запалена сьогодні лампада вкаже всім нам шлях до праведного життя. І хай ниспошле Господь нам свою благодать…

З історії Горенського приходу

Як же з’явився цей приход на землі Горенській? В 1999 році ігумен Ахилла (Шахтарин), який на той час служив у Києво-Подільській Введенській церкві, переїхав до Горенки, придбавши тут будинок. Зацікавившись історією села, о.Ахилла дізнався, що з давніх часів село Горенка належало Києво-Братському монастирю. А називалося в ті далекі часи воно „Папірня” – від від паперової фабрики, яка була тоді в селі й виробляла папір для потреб Києво-Братського монастиря та Духовної Академії.

В Горенці освячено храм ікони Божої Матері Києво-Братської

В серпні 2005 року Указом Блаженнійшого Володимира – Митрополита Київського і всія України – о.Ахилла був призначений штатним священиком Серафимівської церкви до Пущі-Водиці. Це призначення дало можливість детальніше вивчити історію села Горенка, жителі якого в своїй більшості духовно окормлялися саме в цьому приході. І зрозумів о.Ахилла: має бути в Горенці свій храм.

Весною 2007 року з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира було засновано та зареєстровано в селі Горенка приход. При виборі імені приходу та майбутнього храму було вирішено зупинитися саме на чудотворній іконі Божої Матері Києво-Братської. Адже ця свята реліквія до революції знаходилася в Києво-Братському монастирі, а село Горенка має історичний й духовний зв’язок з цією обителлю. Та була й ще одна причина: за весь час її існування не було освячено жодного храму на честь цієї ікони, яка була святинею древнього Києва і всіх земель Київських.

17 жовтня 2007 року ігумен Ахилла Указом Блаженнійшого Митрополита Володимира був призначений настоятелем Горенського приходу. А 7 листопада року 2008 від Різдва Христового в селі Горенка Києво-Святошинського району було освячено приміщення нової церкви – храму ікони Божої Матері „Києво-Братської”.

В Горенці освячено храм ікони Божої Матері Києво-Братської

Наша довідка: Спочатку Києво-Братська ікона Божої матері перебувала в Борисоглебській церкві міста Вишгорода, в якому вона чудесно явилася в 1654 році. В 1662 році, під час війни Росії з Польщею (1659 – 1667) місто зазнало великих руйнувань від кримських татар, які воювали на боці Поляків. Храм святих мучеників Бориса та Глєба було розорено й поругано. Та Промисел Божий зберіг чудотворну ікону Божої Матері, яку разом з мощами святих своєчасно винесли з храму й пустили по Дніпру. Ріка винесла ікону на берег Подолу в Києві, де вона була з радістю прийнята православними й з належними почестями перенесена до Братського монастиря. Саме тут вона й залишалася впродовж довгого часу. В описі церковного майна Києво-Братського монастиря, зробленому в 1807 році, наводиться опис цієї ікони. Крім того, існувала „Песнь о чудотворной Киево-Братской иконе Богоматері”, складена невдовзі після 1692 року. Святкування Києво-Братської ікони Божої Матері здійснюють тричі на рік: 6 вересня, 10 травня та 2 червня. Крім того – в суботу Похвали Пресвятої Богородиці в Великому пості. Всі вони присвячені чудесній появі святої ікони в 1654 році.

На превеликий жаль, оригінальна ікона не збереглася. А писана з неї „мера в меру” копія знаходиться нині в Київському монастирі Покрови Божої Матері.

Храм Божий – то дарунок людям…

Не дивно, що така подія не пройшла непоміченою жителями Горенки. Адже саме для людей зводяться Божі храми на нашій землі, і саме людям піклуватися й дбати про них. Хто ж вони – ці люди?

Помічаю жінку у строгому, майже чернечому вбранні. Як з’ясувалося, жіночка не з монастиря, а, як сама говорить, „я – чадо батюшки Ахилла. Приїжджаю на всі служби. Вважаю о.Ахилла своїм духовним батьком. Адже він уже багато підказує мені в житті, направляє добрим словом на ту істинну путь, якою я маю йти. Таких, як я, тут багато. Адже в о.Ахилла є найголовніше, завдяки чому люди довіряють і тягнуться до нього: дуже добра душа – не тільки до своїх чад, а до всіх людей…”

Дійсно, о.Ахилла своїм духовним батьком і вчителем можуть вважати всі прихожани. Адже це завдяки його старанням в Горенці працює Недільна школа для дітей та дорослих. На заняттях якої, зокрема, вивчається катехизих, а о.Георгій успішно готує читців. І зараз люди вільно читають слов’янською мовою церковні книги…
До речі, у новоосвяченому храмі, на угоду церковних заслуг у храмобудівництві та в пам’ять святкування 1020-річчя Хрещення Русі архимадрит Ахилла був нагороджений орденом Української Православної Церкви та грамотою Священного Синоду Української Православної Церкви. Ці високі нагороди о.Ахилла смиренно прийняв з рук митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володимира, який і провів освячення храму ікони Божої Матері „Києво-Братської”.

В Горенці освячено храм ікони Божої Матері Києво-Братської

Тихенько хитнувся людський натовп, роздався, даючи дорогу митрополитові. Блаженніший Володимир підходить до однієї стіни храму, до іншої. Тихим голосом промовляє святі слова. А кришталеві водяні краплі зриваються з кропила, зблискують зірочками в яскравих смугах сонячних променів, які вщент наповнюють храм, і часточками благодаті спадають на звернені до них обличчя людей…

В Горенці переконані, що вже на момент закладки новий храм отримав Боже благословення. Ось що розповів з цього приводу пономар Володимир:
– По волі Божій наш храм збудувався трохи більше ніж за місяць – всього за 40 днів. В будівництві храму допомагала вся община. А от Боже знамення побачив зовсім не віруючий чоловік, який живе по сусідству… Того дня ми (5 чоловік бригади та 4 прихожанина) саме привезли дерево для храму. Розвантажувати закінчили опівночі, додому пішли. А цей чоловік вийшов, дивиться – над залитим фундаментом вогненний стовп стоїть. З іскрами. І сяйво таке, що аж очі сліпить – ніби від зварювального апарату… Це – про знамення, яке побачив зовсім невіруючий чоловік. А щодо нашого батюшки… Саме о.Ахилла доповнив проект храму. В жодному такому маленькому храмі хорів немає, а у нас – є!

Як із кожної зустрічі, учасники цієї події винесли певний урок. Ви запитаєте – який? Мабуть, отой найголовніший: не повинна зупинятися людина у своєму розвитку, своєму самовдосканеленню. Це як у давній притчі: падіння пущеного догори найсильнішою рукою каменя починається саме з моменту його зупинки в тому леті. І вже ніяка сила не зможе змінити його траєкторію…

Замість післямови

Одного разу, розповідаючи про проблеми Горенського приходу, ігумен Ахилла сказав такі слова: „На сьогоднішній день придбано земельну ділянку для будівництва храму й ведуться підготовчі роботи. А поки що ми молимося в моєму домовому храмі в честь святої Великомучениці Параскеви П’ятниці, влаштованому з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира. Молимося і віримо, що з допомогою Божою і з молитвою Пресвятої Богородиці скоро звучатимуть в Горенці церковні дзвони, а церковний клірос звуками піснеспівів буде розчулювати серця людей, які йтимуть до служби до храму Божого…”

В Горенці освячено храм ікони Божої Матері Києво-Братської

І стільки віри звучало тоді в словах о.Ахилла, що сумніватися відносно їхньої здійсненності й на думку не спадало… Бадьорого й сонячного сьомого дня місяця листопада року 2008 від Різдва Христового ці слова стали реальністю.

Лаштуючись у зворотню путь на Боярку, ще раз озираюся на невеликий чепурний храм Божий на честь ікони Божої Матері „Києво-Братської”, який возносить над селом хрест Святий, сяючи щирим золотом у бездонній блакиті високого осіннього неба. А погляд мимоволі зупиняється на циферблаті годинника праворуч від входу. Ця одна із зовнішніх окрас храму вже почала відлік часу наступної сторінки в житті парафії села Горенки.

Радислав Кокодзей (газета «Православна Київщина»), фото автора


 

Додати в соціальні мережі


Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community News2.ru Korica Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru МоёМесто.ru

Автопідбір публікацій за темою



Сусідні публікації