Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

Церква та політика

03. 03. 2008

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Ніщо так не може зашкодити єдності Церкви, як вплив політичних процесів. Проникаючи всередину церковного життя, політика отруює її і ділить віруючих на «правих» і «лівих», «помаранчевих» і «біло-синіх», прихильників «східної» і «західної» цивілізаційних моделей. Виходячи з цього, Собор єпископів Української Православної Церкви, що відбувся у Києві в грудні минулого року, одноголосно засудив теорію так званого «політичного православ’я» і закликав вірних чад Церкви не вносити свої політичні погляди в церковне святилище, залишаючи їх у «дворі язичників». Як зазначено в соборній резолюції, «політичне православ’я» за своєю природою є нецерковним і йому не може бути місця в нашій Церкві, подібно до того, як воно зводиться у ранг догми в розкольницьких угрупованнях «автокефального» руху. Воно «передбачає внесення в церковну огорожу політичних гасел», а це «не відповідає духу Христової проповіді».

Православний єпископат України чітко визначив свою позицію з питання, що є вельми актуальним для сучасного церковного життя, – проблеми політизації Церкви, коли на церковну територію намагаються внести дух і методи політичної боротьби. З Церкви, що є «суспільством тих, хто рятується», сьогодні намагаються зробити політичну партію, інструмент впливу. З одного боку, ми відчуваємо на собі тиск партій, які орієнтуються на ідеологію націоналізму, намагаючись звести буття Церкви до функції освячення національної держави. З іншого – церковне життя в Україні потерпає від організацій і політиків, які намагаються нав’язати нашій Церкві роль своєрідного «політичного інтегратора» на пострадянському просторі. У такій ситуації Церква не може мовчати, покриваючи цей гріх проти соборності своїм довготерпінням. Політика роздирає живе церковне тіло на частини, вона отруює дух християнської проповіді, применшує той образ любові, яким має бути Церква для світу.

Церква Христова завжди була й буде універсальною, вселенською. Але її вселенський вимір може бути ушкодженим через людський гріх у його конкретному помісному прояві. В історії Помісних Церков можна спостерігати періоди як розквіту, так і применшення вселенської свідомості, пов’язані, як правило, з етапами національного становлення та міжетнічними конфліктами. Особливо небезпечним є таке применшення вселенського виміру в житті Помісної Церкви, яка має багатонаціональну паству. Як свідчить історичний досвід деяких Помісних Церков, це може спричинити послаблення церковної єдності, а іноді й розкол. Чи варто нам сьогодні поглиблювати той поділ, що існує в Українському Православ’ї? Навпаки, бажаючи подолати розкол або хоча б не дозволити йому збільшуватися подібно до ракової пухлини, ми маємо зробити все від нас залежне, аби в житті Церкви виявлялася повнота кафолічності та універсалізму.

Церкву творить Євхаристія, і все, що в ній відбувається, відбувається в контексті Євхаристії. Але немає нічого більш чужого Євхаристії, ніж політика, тим більше, політика етноцентрична. Євхаристичне зібрання має універсальний характер, поєднуючи всіх православних християн незалежно від їхнього етнічного походження та культурного самовизначення, особливо незалежно від їхніх політичних поглядів. І той, хто своєю діяльністю намагається спотворити цей універсальний характер євхаристичного зібрання, повинен відповідати за свої дії.

Водночас ми очікуємо, що подібні контакти не тільки допоможуть нам вибудувати такий тип відносин, за яких міг би відбутися повноформатний діалог, а й сприятимуть позитивним зрушенням в еклезіологічній свідомості розкольників. Ми маємо пам’ятати, що розкол можна подолати лише тоді, коли між Церквою та схизматиками існує догматична однодумність. Чи збереглася така однодумність між УПЦ і «неканонічним православ’ям» – УАПЦ і УПЦ КП? Звичайно, якщо детальніше дослідити еклезіологічні погляди «автокефалістів», то можна дійти висновку, що вони небездоганні, а інколи навіть граничать з єретичними. Однак у цілому догматична однодумність між нами зберігається, і це дає нам надію, що в майбутньому в ході діалогічного спілкування однодумність з низки еклезіологічних питань буде остаточно знайдено.

Друкується за текстом доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України,
Предстоятеля Української Православної Церкви
Варшава, Польша. Лютий 2008 року

Докладніше читайте, будь ласка, на Офіційному сайті УПЦ (http://orthodox.org.ua)


 

Додати в соціальні мережі


Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community News2.ru Korica Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru МоёМесто.ru

Автопідбір публікацій за темою



Сусідні публікації