Наш портал розповідає про служіння православних громад Боярського благочиння (Київська єпархія, Українська Православна Церква).
Проект заснований та здійснюється з благословіння Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України


 

Церква та виклики сучасної Європи

01. 03. 2008

З доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

Свідомо утримуючись від політичної діяльності, УПЦ фактично не бере участі у суспільній дискусії щодо «цивілізаційного вибору», вважаючи, що Церква має виконувати свою спасенну місію за будь-яких історико-політичних умов. Водночас ми уважно стежимо за процесами євроінтеграції України, намагаючись адекватно відповідати на виклики нової культурної та суспільної ситуації.

З одного боку, євроінтеграція для нашої країни, що четвертий рік поспіль потерпає від політичної нестабільності, є очевидним благом. Складна дистрибуція влади між національними та наднаціональними інституціями, що є неодмінним наслідком вступу країни до Європейського Союзу, зменшує спокусливість влади як такої. Можливо, в ЄС рішення ухвалюються не так оперативно й ефективно, як би того хотілося, але вони є результатом складного компромісу та не залежать від волі однієї людини, якій властиво помилятися. Месіанську парадигму влади (що насправді часто виявляється лжемесіанством) заступає технократичний концепт. Влада десакралізується. Вона починає краще та ефективніше служити людям замість того, аби бути одержимою ідеями національної величі, які не мають нічого спільного з християнством.

З іншого боку, євроінтеграція містить і приносить із собою спокусу релятивізму. Її герої, її кумири вірять не в істину, а в компроміс. Засадничі цінності сучасної Європи – формальні. Схоже, що колиска християнської цивілізації шанує право бути (чи не бути) християнином більше за Христа. Сучасна Європа плекає святість свободи вибору. Та сама можливість вибору не може бути позитивною метою людського життя – лише його передумовою, не більше. Якщо ми запитаємо уявного середньостатистичного європейця про позитивні цінності, тобто зрештою для чого варто жити і за що варто помирати, він/вона, напевно, у відповідь промовчить. Можливо, це одне з покликань східноєвропейських народів – нагадувати зневіреній Західній Європі, що є цінності онтологічніші, глибші, принциповіші, аніж свобода вибору як така. Принаймні ренесанс католицтва за понтифікату Іоанна Павла ІІ і поширення Православ’я у Західній Європі в ХХ столітті є свідченням небезпідставності таких сподівань.

Якщо ми говоримо про сучасну європейську культуру, то маємо згадати постмодернізм. Його критикують, європейська культурна еліта постійно наголошує на «смерті постмодернізму» і намагається знайти альтернативний вектор розвитку, але саме постмодернізм досі залишається найбільш відповідним духові часу виявленням інтелектуального та емоційного сприйняття доби.

Які виклики несе в собі сучасна, позначена духом постмодернізму європейська культура для християнської свідомості? Щоб відповісти на це запитання, потрібно згадати про деякі головні ознаки постмодерністської культури: фрагментарність, двозначність, іронію та деканонізацію, тобто руйнування всіляких канонів, включно з релігійними та національними. Постмодернізм воює з вірою подібно до тоталітарних комуністичних рухів ХХ століття, але його зброя небезпечніша, ніж у попередників. Постмодернізм не вірить нікому і ні в кого. Віра піддається глузуванню, її намагаються зруйнувати за допомогою тотальної іронії та сумніву. Адже яка може бути віра, якщо істина відносна, а буття – неоднозначне?

Як може Церква адекватно відреагувати на виклик постмодернізму? Постмодернізм має вразливе місце – він шукає «справжнього». Тотальний цинізм та іронія можуть зрештою виявитися лише маскою на обличчі сучасної культури, яка перебуває в пошуку «дійсного» та «достеменного». Отже, спокуса постмодернізму може стати тим очищувальним горнилом, що готує людське серце до прийняття Євангелія. З одного боку, постмодернізм – це виклик, звернений до кожного християнина, виклик, що вимагає, аби наші віра та вчинки були позбавлені театрального пафосу, але були дійсними, випромінюючи справжню любов. З іншого боку, це виклик сучасному суспільству, яке також відчуває сьогодні обмеженість постмодерністського мислення та тугу за істинними речами – справжньою, або цілісною, любов’ю, справжньою, або цілісною, красою, справжнім, або цілісним, спілкуванням. Європейське суспільство тужить за Богом, хоча сучасні європейці нерідко забувають Його Ім’я. Місія Церкви – нагадати нашим сучасникам, що справжня краса і спілкування можливі лише у Христі Ісусі, Який оновлює наше серце тої самої миті, коли воно Йому відкривається.

Друкується за текстом доповіді Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського та всієї України,
Предстоятеля Української Православної Церкви
Варшава, Польша. Лютий 2008 року

Докладніше читайте, будь ласка, на Офіційному сайті УПЦ (http://orthodox.org.ua)


 

Додати в соціальні мережі


Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community News2.ru Korica Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru МоёМесто.ru

Автопідбір публікацій за темою



Сусідні публікації