Понад 1600 років відділяють нас від того часу, коли жив святитель, але пам’ять про нього завжди залишається живою для християн. Він і сьогодні невидимо заступається за нас, християн, перед престолом Божим. Ось чому, дорогі брати й сестри, ми не знайдемо в Україні такого православного храму, де б не було ікони святителя. Ось чому таким близьким для кожного християнина є святий Миколай. Сторіччями в Україні з покоління у покоління передаються святкові традиції, якими наш народ славить та вшановує свого заступника та покровителя.
Починався святковий день зі Служби Божої. Після Служби старші господарі села збиралися разом, щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села. На всій території України влашто-вували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням святкового пива й медів.
На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір’я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною!». На Харківщині прийнято святкувати триденні Миколині святки, на які варять кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня з церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
День пам`яті святого Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку
